Опис
Візантійська культура є невід’ємною частиною європейської культури середньовіччя.
Термін “середньовіччя” вперше виник в Італії в ренесансі. Для італійських гуманістів 16 століття основа концепції “середньовіччя” протиставляло їх, з одного боку, “до стародавнього світу”, а з іншого “нового часу”. Це значення цього терміна все ще зберігається. Як і ті, хто вперше його представив, ми застосовуємо концепцію “середньовіччя”, посилаючись на історію країн та народів Європи. У середньовіччі марксистська історіографія бачить епоху походження, розвитку та розкладання феодалізму, межа між античністю та середньовіччя враховує крах Римської імперії, що належить до раба.
В епоху феодалізму візантійська культура прожила ті самі основи, що і західноєвропейська. Спільнота релігії – християнство – Об’єднана Західна та Східна Європа. Релігія в середньовіччі набула всієї -накопичуючої персонажа, якого він не мав у античності. Це стало не лише філософією, але й системою права, політичним вченням, моральним вченням.
Християнство, вперше дозволене і незабаром визнано імператором Костянтином (с. 285–337) офіційною релігією всієї Римської імперії, спричинило нове мистецтво у своїх темах та мистецьких принципах. Передача столиці з Риму до міста Візантія також сприяла його розвитку. Але з поділом імперії на східне та західне мистецтво в кожній частині він почав набути незалежного персонажа.
