Опис
Визнання тісного зв’язку та безлічі співвідношень між геніальністю і божевіллям глибоко вкоренилося тепер серед учених. Це сталося завдяки, по-перше, науковим працям Верга, Моро, Шиллінга та Маудслі, по-друге, дослідженням черепів великих людей, проведеним Брока, Канестріні, Тернером, Фогтом, Купфнером, Катрфажем та Мантегацца. До певної міри цьому сприяла, можливо, і моя книга, що виходить тепер третім виданням, але особливо велику роль відіграло в цьому випадку поширення безлічі журналів-щоденників, які кілька років тому почали видаватися в Італії майже найкращими лікарнями для божевільних.
Чи не кожен номер цих цікавих записів укладав у собі нові фактичні дані на підтвердження вірності тези, що стільки часу вважався безглуздим парадоксом, а саме що психічно хворі лише в окремих випадках виявляють той повний розлад розумових здібностей, яке приписує їм натовп, і що, навпаки, сама недуга сама недуга. Втім, хоча ця теорія вже не вважається нині безглуздою або помилковою, проте багато хто ще називає її безплідною, жорстокою і практично незастосовною. Я не сперечаюся, що вона повинна здаватися сумною, але ж у явищах природи чимало сумного, на наш погляд,— наприклад, факт одночасного зростання кропиви та троянди, фіалки та полину.
