Опис
Асаф’єв Борис Володимирович – композитор, один із основоположників радянського музикознавства, педагог. З 1914 р. постійно виступав у пресі як музичний критик (псевдонім – Ігор Глєбов). Професор ської консерваторії (1925), академік АН (1943). На 1-му Всесоюзному з’їзді радянських композиторів (1948) було обрано головою Спілки композиторів. Борис Асаф’єв народився сім’ї службовця. Закінчив історико-філологічний факультетський університет (1908) і ську консерваторію за класом творів у А. К. Лядова (1910). Працював концертмейстером балету у Маріїнському театрі. Після Жовтневої революції був музичним консультантом Театру опери та балету ім. Кірова ського Малого оперного театру, взяв участь в організації ської філармонії; в 1919-30 рр.. працював в Інституті історії мистецтв у е. У 1943 переїхав до Москви, керував науково-дослідним кабінетом при Московській консерваторії та сектором музики Інституту історії мистецтв АН. Композиторська творчість Бориса Асаф’єва включає 28 балетів, 11 опер, музику до драматичних спектаклів, 4 симфонії, велику кількість романсів та камерно-інструментальних творів. Постійне місце у репертуарі музичного театру зайняли його балети «Полум’я Парижа» (1932), «Бахчисарайський фонтан» (1934), «Кавказький бранець» (1938). Талановитий популяризатор, автор низки статей з питань музичного побуту, естетичного виховання трудящих. Розроблена ним теорія інтонації як виразно-смислової основи музики має велике значення для вирішення корінного питання реалістичної естетики – про ставлення музики до дійсності. Музично-наукова діяльність Асаф’єва відрізняється винятковою широтою інтересів, охоплюючи різні галузі теорії та історії музики. Визначну цінність представляють його роботи про російську класичну музику, особливо про М. І. Глінку, П. І. Чайковського, М. П. Мусоргського. Багато уваги приділяв питанням сучасності. Його статті про творчість С. С. Прокоф’єва, Н. Я. Мясковського, Д. Д. Шостаковича, А. І. Хачатуряна, В. Я. Шебаліна, про найвизначніших зарубіжних композиторів 20 ст. належать до найкращих зразків радянської музичної критики. Будучи гідним продовжувачем найвизначніших представників російської музичної критики, А. визначив своєю діяльністю новий етап у розвитку музичної науки. Його ідеї плідно розробляються у працях сучасних радянських, а також багатьох зарубіжних музикознавців. У воєнний час актуальність товару уточнюйте по телефону.
